Родина поета презентувала Мою азбуку Петра Скунця

Завідувачка кафедри словацької філології УжНУ Світлана Пахомова вітала гостей родину відомого поета, лауреата Національної премії ім.Т.Шевченка Петра Скунця. Цього разу дружина Олена Дмитрівна та дочка Наталія презентували книгу Петра Миколайовича Моя азбука, яка недавно вийшла у видавництві Ліра. Студентам цікаві такі зустрічі, бо тут йдеться про перекладацьку роботу, зокрема, і з мови, яку вони студіюють в університеті.
Моя азбука це вірші для дітей. Як самого Петра Скунця, так і його переклади із російської (Самуїла Маршака, Бориса Заходера), угорської (Барбари Салаї), словацької (Людмили Подяворінської) та німецької (Хорста Гюнтера). У видання закладена також велика робота родини, сказала з цього приводу поетеса Христина Керита. І дивно, що поет не видав ці твори за життя. Адже в них стільки легкості, радості.
Науковець Ярослав Джоганик автор низки публікацій про творчість поета. У 90- х Петро Скунць часто бував на зустрічах зі студентами, згадує пан Ярослав. І особливо приємно, що у книзі є переклади творів Людмили Подяворінської, яка заклала основи модерної літератури в Словаччині. На цьому виростала ціла генерація словацьких письменників, стверджує викладач Наталія Петріца. Наталія Скунць розповіла, що в роботі над словом для батька існували два найбільші авторитети Шевченко і Рильський. Якщо якесь слово він зустрічав у цих поетів, то казав, що воно має писатися саме так, незважаючи на словники. Моя азбука стосується не тільки граматики, а й душі. Адже літера Я може стояти на першому місці в абетці, коли її оточують інші букви. Мовою дорослих коли поруч з тобою близькі, друзі, однодумці. А от обрані для перекладів віршів це шквал емоцій. Дорослі звикли стримувати почуття, а дітям така гра зі словом дуже подобається. Це стосується і перекладів Людмили Подяворінської, на честь якої навіть названо астероїд.
Олена Дмитрівна Скунць розповіла про працю над книгою. Зокрема, анонсоване видання побачило світ за сприяння управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації у рамках програми, що передбачає підтримку видання закарпатських творів. Адже у запасниках родини багато рукописів поета. А пошук коштів дуже непроста на сьогодні справа. Переклади теж мають свою історію. Це відбулося після табу на книги Розпяття. Але П.Скунць не міг сидіти склавши руки, чекаючи, поки йому дозволять друкуватися. І почав перекладати. І, нарешті, всім, і гостям, і студентам, подякувала викладач Тетяна Ліхтей, яка й стала ініціатором зустрічі.
Маряна НЕЙМЕТІ.
 

Источник: 
NZ.uz.ua