Космічне життя-буття

10 дивовижних фактів, які ми дізналися про Сонячну систему в 2016 році
Близько 30 зроблених руками людей космічних апаратів збирають сьогодні в нашій Сонячній системі інформацію про Землю та її околиці. Щороку накопичуються докази, які одні теорії підтримують, а інші... виштовхують на узбіччя. Ось кілька цікавих фактів, які нам вдалося взнати про нашу Сонячну систему в році, що минув, повідомляє http://portaltele.com.ua. Юпітер і Сатурн жбурляють у нас кометами
У 1994 році весь світ спостерігав, як комета Шумейкерів-Леві-9 врізалася в Юпітер і "залишила слід розміром із Землю, який зберігався цілий рік". Тоді астрономи втішно перемовлялися, що Юпі-тер захищає нас від комет та астероїдів. Завдяки своєму масивному гравітаційному полю він, вважали, притягує до себе більшість цих загроз, перш ніж вони досягнуть Землі.
Але недавнє дослідження засвід-чило, що правда може виявитися абсолютно протилежною й ідея про "щит Юпітера" - хибна. Моделювання в Лабораторії реактивного руху NASA в Пасадені показало, що Юпітер і Сатурн, найімовірніше, закидають космічні уламки у внутрішню область Сонячної системи і на орбіти, які виводять ті уламки на шлях Землі. Виходить, що планети-гіганти жбурляють у нас комети та астероїди.
Хороша новина полягає в тому, що комети, які бомбардували Землю на етапах її розвитку, могли "занести летючі речовини із зов-нішньої області Сонячної системи, необхідні для утворення життя".Рідка вода на Плутоні
На околиці відомої Сонячної системи космічний апарат NASA "Нові горизонти" розкриває дивні речі про далеку карликову планету Плутон. Одна з них - у Плутона є рідкий океан.
Наявність ліній перелому та аналіз великого кратера під назвою Супутник Планум привели дослідників до моделі, яка показує, що під 300-кілометровою крижаною оболонкою Плутон має рідкий океан товщиною 100 кілометрів з умістом солей у 30%. Він приблизно такий же солоний, як Мертве море.
Якби океан Плутона перебував у процесі замерзання, то планета мала б стискатися. Але, схоже, вона розширюється. Вчені підозрюють, що в ядрі залишилося досить радіоактивності, щоб дати хоч трохи тепла. Товсті шари екзотичних поверхневих льодів виступають у ролі ізолятора, а ймовірно присутній аміак - антифризу. У пластмасовій обгортці
Як дізнатися, що лежить під хмарами далеких газових гігантів, де атмосферний тиск у дев'ять мільйонів разів вищий, ніж на Землі? Математика! Вчені застосували алгоритм USPEX, щоб уявити можливу картинку того, що відбувається під хмарами цих слабо вивчених планет.
Знаючи, що Нептун й Уран складаються переважно з кисню, вуглецю і водню, дослідники підключили розрахунки, щоб визначити дивні хімічні процеси, які там можуть протікати. В результаті вийшли екзотичні полімери, органічні пластмаси, кристалічна вуглекислота та ортовуглецева кислота (вона ж "кислота Гітлера", оскіль-ки її атомна структура нагадує свастику), обгорнені навколо твердого внутрішнього ядра.
Під час пошуків позаземного життя на Титані та Європі вчені сподіваються, що під дією органіч-них процесів вода могла реагу-вати з породами. Але якщо внутрішнє ядро обгорнуте екзотичними кристалами і пластмасою, доведеться переглянути деякі попередні напрацювання. Шрам на обличчі Меркурія
Якщо на Венері та Марсі вулканічна активність булла ще кілька мільйонів років тому, то, схоже, крихітка Меркурій заспокоївся 3-4 мільярди років тому. Планета охолола, почала стискатися і тріскатися. У процесі цього з'явилася масивна тріщина, яку вчені називають "великою долиною".
За заявою науковців Університету штату Меріленд, долина завширшки 400 кілометрів і завдовжки 965 кілометрів, з крутими схилами, які проникають на 3 кілометри нижче від навколишньої місцевості. Для порівняння: якби "велика долина" Меркурія існувала на Землі, вона була б удвічі глибшою від Великого Каньйону і простягалася від Вашингтона до Нью-Йорка та Детройта далеко на заході.
На крихітній планеті, окружність якої лише 4800 кілометрів, така велика долина більше схожа на страшний шрам на обличчі. Венера була придатною для життя
Венера - єдина планета, яка обертається задом наперед. При 460 градусів за Цельсієм її поверхня досить гаряча, щоб розплавити свинець, а сама планета закутана у хмари сірчаної кислоти. Але одного разу Венера, можливо, була здатна підтримувати життя.
Більше чотирьох мільярдів років тому Венера мала океани. Насправді вважається, що вода на планеті була більше двох мільярдів років. Сьогодні Венера дуже суха і взагалі не має водяної пари. Сонячний вітер Сонця здув її повністю.
Атмосфера Венери виділяє велике електричне поле, в п'ять разів сильніше від земного. Це поле також є достатньо сильним, щоб подолати силу тяжіння Венери і виштовхнути водень і кисень у верхні шари атмосфери, де сонячні вітри здувають їх.
Вчені не знають, чому електричне поле Венери настільки потужне, але це може бути пов'язано з тим, що вона ближче до Сонця. Землю підживлює Місяць
Землю оточує магнітне поле, що захищає нас від заряджених частинок і шкідливого випромінювання. Якби не воно, нас би опромінювали космічні промені у 1000 разів сильніші від нинішніх. Наші комп'ютери та електроніка "підсмажилися" б миттєво. Тому добре, що в центрі нашої планети обертається гігантська куля з розплавленого заліза. Донедавна вчені не були впевнені, чому ця куля продовжує обертатися. Зрештою, вона повинна охолонути і сповільнитися.
Але за останні 4,3 мільярда років ця куля охолола лише на 300 градусів за Цельсієм. Таким чином, ми втратили зовсім небагато тепла, що особливо не позначилося на магнітному полі. Сьогодні вчені вважають, що орбіта Місяця підтримує розпечене ядро Землі в процесі обертання, вкидаючи близько 1000 мільярдів ват енергії в ядро. Місяць може бути набагато важливішим для нас, ніж ми думали. Молоді кільця
Із 1600-х років ведуться суперечки про те, скільки існують кільця Сатурна і звідки вони взялися. Теоретично, Сатурн колись мав більше місяців і деякі з них зіткнулися між собою. У результаті з'явилася хмара уламків, яка розпалася на кільця і 62 супутники.
Спостерігаючи, як Сатурн вичавлює гейзери з Енцелада, вчені змогли оцінити відносну силу буксира газового гіганта. Оскільки всі супутники були закинуті на довші орбіти, це дозволило дослідникам приблизно оцінити, коли сталася "бійка" між супутниками.
Цифри показали, що кільця Сатурна ніяк не стосуються до формування планети чотири мільярди років тому. Насправді, за винятком віддаленіших супутників Титана та Япета, великі місяці Сатурна, найочевидніше, сформувалися під час крейдового періоду, в епоху динозаврів. 15000 великих астероїдів
У 2005 році NASA було доручено до 2020-го знайти 90% великих об'єктів у навколоземному просторі. Агентство вже знайшло 90% об'єктів розміром 915 метрів і більше і тільки 25% - розміром понад 140 метрів.
У 2016-у, відкриваючи щотижня 30 нових об'єктів, NASA виявило їх уже 15000. Для довідки: у 1998-у NASA знаходило тільки 30 нових об'єктів за рік. Агентство каталогізує всі комети та астероїди, щоб знати, які з них і коли можуть вдарити по Землі. Втім, метеори іноді прориваються без попередження, на зразок того, що вибухнув над Челябінськом у 2013-у. Розвідниця "Розетта"
Апарат Європейського космічного агентства "Розетта" обертався навколо комети 67P/Чурюмова-Герасименко впродовж двох років. Він збирав дані і навіть розмістив посадковий модуль на поверхні, хоч і не зовсім вдало.
Ця місія тривалістю 12 років дозволила зробити низку важливих відкриттів. Наприклад, "Розетта" виявила амінокислоту гліцин - основний будівельний блок життя. Хоча давно припускали, що амінокислоти могли утворитися в космосі на зорі Сонячної системи, знайти їх вдалося лише завдяки "Розетті".
"Розетта" виявила 60 молекул, 34 з яких ніколи не знаходили на кометі раніше. Інструменти апарату також показали істотне розходження в складі води комети і води Землі. Виходить, що вода на Землі навряд чи з'явилася завдяки кометам.
Після успішної місії ЄКА розбило апарат об комету. Хто ж провокує Сонце?
У всіх планет і зірок є магнітні поля, які з часом змінюються. На Землі ці поля перевертаються кожні 200000-300000 років. Але зараз цей процес запізнюється.
На Сонці все відбувається швидше. Кожні 11 років або близько того полярність його магнітного поля перевертається. Цьому сприяє період підвищеної активності Сонця і сонячних плям.
Як не дивно, Венера, Земля і Юпітер у цей час вирівнюються. Вчені вважають, що ці планети можуть впливати на Сонце. За результатами дослідження, коли планети вирівнюються, їх сила тяжіння поєднується, викликаючи приливний ефект на плазмі Сонця, притягаючи її і порушуючи магнітне поле нашої зірки.